Українське суспільство …

роззявивши рота, чекає міфічного “контрнаступу”, кожен день туди-сюди соваючи прапорці на карті на 200–1000 м.

Чудес не буває. Чудеса — продукт тривалої і цілеспрямованої діяльності.

Наступати з чим?

Розкраденими запасами Держрезерву ? Їх вже вкрали. І щоб гарантовано забезпечити відсутність палива, зняли його пільгове оподаткування. І результат є — забезпечення ЗС України паливно-мастильними матеріалами коливається біля цифри 18–20% від потреб.

Чим стріляти?

Власне виробництво боєприпасів складає величину в межаї статистичної похибки. Арсенали Заходу порожніють зі швидкістю 10–12% в місяць. при тому все вони нам не дадуть. Їм теж треба десь стріляти.

Для повної гарантії безпеки для ЗС РФ наше керівництво почало структурну реорганізацію оборонного концерну під час війни ! Після цього про його існування можна забути років на 5.

Хто нам допоможе ?

Є гарна приказка “Рятувальне коло кидають тим, хто тримається на воді”. За неповні два роки війни Україна встигла зіпсувати відносини з єдиним реальним союзником — США.

Народ який за веселим фасадом кварталівського шапіто не розгледів “Lasciate ogne speranza, voi ch’entrate” приречений.

Що робити ?

Як завжди в українській історії — “Contra spem spero”

Ми переможемо. Однозначно. Тільки ціна може стати непомірною …

“ … Правда ваша: Польща впала, Та й вас роздавила!” Тарас Шевченко